Через шість місяців війни навколо Ірану та фактичне перекриття Ормузької протоки країни ОПЕК+ втратили частину здатності впливати на нафтовий ринок: оголошені зміни квот дедалі менше визначають реальні обсяги постачання. За підрахунками Reuters, у липні на альянс припадало близько 40% світового видобутку нафти — проти понад 48% перед ударами США та Ізраїлю по Ірану наприкінці лютого.
Зниження частки не можна повністю пояснювати воєнними перебоями. За оцінкою Reuters, приблизно 4–5 відсоткових пунктів пов’язані з виходом Об’єднаних Арабських Еміратів з ОПЕК у травні. Водночас бойові дії та обмеження судноплавства через Ормузьку протоку різко звузили можливості Саудівської Аравії, Іраку, Кувейту та інших експортерів швидко наростити або скоротити фізичні поставки.
Квоти не гарантують реального експорту
Сім ключових виробників ОПЕК+ із березня шість разів оголошували про збільшення видобутку. Однак у нинішніх умовах рішення про квоти не означає, що додаткові барелі можуть бути безпечно видобуті, доставлені до портів і відправлені покупцям. ОПЕК у заяві від 3 травня передбачала підвищення видобутку на 188 тис. барелів на добу з червня, водночас залишивши за країнами можливість призупинити або скасувати це рішення.
Міжнародне енергетичне агентство повідомило, що в липні в країнах Перської затоки залишалися зупиненими 8,3 млн барелів добового видобутку. Експорт із регіону скоротився до 15 млн барелів на добу, оскільки Ормузька протока знову стала фактично недоступною для нормального транзиту.
За даними МЕА, фактичний видобуток ОПЕК+ у липні становив 34,53 млн барелів на добу. Відставання від цільових рівнів, визначених угодою 2022 року для країн-учасниць, сягнуло 6,02 млн барелів на добу. Це означає, що головним обмеженням для альянсу є не формальна наявність виробничих потужностей, а можливість вивести нафту на світовий ринок.
Китай стримує попит і ціни
Одночасно одним із ключових чинників балансу стала слабша закупівля нафти Китаєм. Reuters оцінює, що від початку війни китайський імпорт був приблизно на 400 млн барелів нижчим, ніж за аналогічний період роком раніше. Агентство пов’язує це зі скороченням переробки, обмеженнями на експорт пального та розширенням використання електротранспорту.
Такий спад попиту частково компенсує втрати пропозиції з Близького Сходу, але не робить китайський ринок новим регулятором цін. Його роль полягає в тому, що менші закупівлі обмежують дефіцит, який інакше був би значно гострішим.
За оцінкою МЕА, світовий нафтовий ринок уже увійшов у дефіцит: у третьому кварталі 2026 року він може становити 1,8 млн барелів на добу. З кінця лютого до кінця липня комерційні запаси нафти у світі скоротилися на 410 млн барелів. Агентство також прогнозує, що за збереження обмежень у районі Ормузької протоки світовий попит на нафту у 2026 році в середньому знизиться на 1,6 млн барелів на добу.
Подальша динаміка залежатиме насамперед від відновлення безпечного транзиту через протоку. Поки цього не станеться, рішення ОПЕК+ про видобуток матимуть меншу вагу для ринку, ніж фактична доступність транспортних маршрутів, портів і нафтогазової інфраструктури.
