Українському технологічному сектору бракує насамперед фахівців і доступних механізмів для внутрішніх інвестицій, вважає заступниця міністра цифрової трансформації Наталя Денікеєва. Одним із можливих рішень у Мінцифри називають «Дія.City Invest» — законодавчу ініціативу, що має спростити створення венчурних фондів для вкладень у технологічні компанії, зокрема резидентів «Дія.City».
Денікеєва, яку Кабмін призначив на посаду 23 липня 2025 року, зазначає, що війна посилила кадровий дефіцит: частина спеціалістів захищає країну, частина жінок із дітьми виїхала за кордон. Другим системним обмеженням вона називає капітал. За її оцінкою, кошти в українській економіці є, однак для них бракує звичних і зрозумілих інструментів інвестування у продуктові технологічні бізнеси.
«Дія.City Invest» поки залишається законопроєктом
Ініціатива не є чинним інвестиційним механізмом. Законопроєкт №14362, який пов’язують із запуском «Дія.City Invest», зареєстрували у Верховній Раді 9 січня 2026 року, а 10 лютого його включили до парламентського порядку денного. Це означає, що документ перебуває на законодавчій стадії: його включення до порядку денного не дорівнює ухваленню в першому читанні чи запуску нової моделі фондів.
За словами Денікеєвої, нині створення українського венчурного фонду може тривати від півтора до двох років через законодавчі та процедурні вимоги. Вона очікує, що після реформи цей процес можна буде скоротити до кількох тижнів. Водночас такі строки є цільовою оцінкою авторів ініціативи, а не результатом уже запроваджених змін.
Практичний ефект для приватних інвесторів і технологічних компаній залежатиме від того, чи підтримає парламент законопроєкт і якими будуть остаточні правила роботи фондів. Наразі НБУ поступово пом’якшує валютні обмеження для бізнесу, зокрема запроваджує механізми, пов’язані із залученням зовнішнього боргового капіталу. Однак ці кроки не замінюють окремої інфраструктури для внутрішнього венчурного інвестування.
«Дія.City» стала інструментом утримання бізнесу
Денікеєва також називає «Дія.City» базовою умовою для збереження технологічних компаній в українській юрисдикції. За її словами, на старті режиму бізнес ставився до нього обережно: великі компанії часто заводили до простору окремі невеликі юридичні особи, щоб перевірити роботу податкових правил і практику взаємодії з державою. Згодом, стверджує посадовиця, рівень довіри зріс, хоча частина компаній і надалі не може або не хоче долучитися через складну структуру бізнесу.
Галузеве дослідження Diia.City United та Advanter Group, проведене за участю понад 360 технологічних компаній, оцінює податкові надходження від ІТ-сектору у 2025 році в 58,6 млрд грн — на 33,2% більше, ніж роком раніше. Це результат дослідження профільних організацій, а не офіційна статистика податкових органів, однак він вказує на вагу сектору для бюджету навіть в умовах війни.
Окрему увагу інвесторів, за словами Денікеєвої, нині привертають оборонні технології. Вона пов’язує це зі зміною підходу іноземних фондів: якщо на початку повномасштабної війни багато з них не мали мандатів на інвестиції в defense tech, то тепер такі мандати з’явилися частіше. Водночас обсяги й структура угод у секторі не завжди публічні з міркувань безпеки, тому оцінити масштаб цих інвестицій за відкритими даними складно.
