США стають світовим нафтовим лідером: енергетичний ринок трансформується
Сполучені Штати зміцнили свої позиції на світовому енергетичному ринку, ставши найбільшим експортером нафти у світі. У травні цього року США щоденно постачали на ринок 10,5 млн барелів на добу, суттєво випереджаючи Росію та Саудівську Аравію. Цей показник є ключовим не лише з комерційної точки зору, але й з геополітичної, розширюючи вплив Вашингтона на глобальній арені.
Причини цього зрушення закорінені у збільшенні американського видобутку, а також зниженні експорту Росії через міжнародні санкції та та українські атаки на нафтову інфраструктуру. Близький Схід також переживає труднощі з постачанням через напруженість у регіоні, особливо в Ірані. У 2025 році Саудівська Аравія залишалася лідером із показником 8,1 млн барелів, однак нині її частка значно зменшилася до 5,9 млн.
Цей перехід у глобальному лідерстві може змінити баланс сил у сфері енергетичної дипломатії. США, маючи статус найбільшого експортера, здобувають нові важелі впливу в переговорах із країнами-союзниками та опонентами, додаючи цю можливість до свого економічного та військового потенціалу. Це може послабити традиційну роль ОПЕК у визначенні світових цін на нафту та привнести нові елементи до глобальної енергетичної архітектури.
На тлі цих змін, майже половина американського експорту тепер спрямовується до Європи, яка зменшує залежність від російських ресурсів. Також, азійські країни дедалі частіше обирають американську нафту, що становило 46% всього експорту США у травні. Це все різко змінює динаміку ринків, раніше орієнтованих на Близький Схід.
Водночас у Росії нафтовидобуток знижується вже шостий місяць поспіль, втрачаючи близько 370 тисяч барелів на добу у першій половині року, що напряму пов’язано з українськими атаками на нафтові об’єкти. Це значно перевищило квотовані обсяги за угодою ОПЕК+ і підкреслило вразливість паливної інфраструктури РФ до зовнішніх впливів. На даний момент, ситуація на паливному ринку Росії загрожує загальною кризою, що може стати найважчою за останні два десятиліття.
Зниження рівнів нафтопереробки до мінімумів з 2009 року посилено ще й нестачею інвестицій у галузь і проблемами зі зберіганням та транспортуванням нафти. З такими умовами Росії доведеться адаптуватися до нових ринкових реалій, займаючись реорганізацією власного енергетичного сектору.
