СНВ-III: як глобальну безпеку продали, а Україна за це заплатила

Завершення дії СНВ-III: нові виклики у ядерному регулюванні

5 лютого 2026 року офіційно завершиться дія Договору про стратегічні наступальні озброєння (СНВ-III) між США та Росією, що вперше за понад півстоліття залишить обидві держави без юридичного обмеження кількості ядерних боєголовок та засобів їх доставки. Це закінчення не лише одного договору, а й всієї післявоєнної системи контролю над ядерними озброєннями.

Експерти з питань міжнародної безпеки попереджають, що відсутність договору може призвести до нової гонки озброєнь і підвищення світової напруженості. За останні десятиліття СНВ-III відігравав ключову роль у зниженні ризиків ядерної конфронтації, обмежуючи кількість ядерних боєзарядів та їхніх носіїв. Тепер перед світовою спільнотою стоїть задача розробити нові механізми, які забезпечуватимуть рівновагу між провідними ядерними державами.

Протягом останніх років контроль над озброєннями зазнавав численних викликів, зокрема через загострення відносин між провідними ядерними державами. Західні дипломати неодноразово закликали до продовження або укладення нової угоди, однак переговори знову опинилися у глухому куті на тлі накопичення геополітичних розбіжностей.

Крім цього, закінчення дії СНВ-III викликало занепокоєння щодо можливого збільшення інвестицій у розвиток стратегічних арсеналів, що потенційно може дестабілізувати міжнародну безпеку. Розробка нової угоди або механізму контролю буде критично важливою для збереження глобальної стабільності в умовах зростаючої недовіри серед провідних ядерних держав.