Що уповільнює розмінування в Україні: чотири системні виклики

Гуманітарне розмінування в Україні: проблеми та виклики на шляху до відновлення

Україна продовжує залишатися найбільш замінованою країною світу після повномасштабного вторгнення Росії, розмінування якої стало критично важливим для відновлення економіки та інфраструктури. Національна стратегія протимінної діяльності, розрахована до 2033 року, передбачає очистку близько 80% деокупованих територій, проте реалізація проекту стикається з серйозними перешкодами.

Першим викликом є відсутність чіткої ієрархічної структури управління протимінною діяльністю. Зараз цим опікуються різні державні органи, що призводить до плутанини в обов’язках та дублікації зусиль. Пропонується створити єдине Агентство з протимінної діяльності, яке відповідатиме за стратегічні та оперативні функції, що потребує обережного підходу для уникнення збоїв у системі.

Повільне затвердження національних стандартів протимінної діяльності є ще однією проблемою. Їхня актуальність може швидко втрачатися через нововведення у техніках та процедурах, тому необхідно створити механізми для їх швидкої адаптації без необхідності законодавчих змін.

Проблеми з фінансуванням також заважають реалізації стратегії. Заплановане поступове збільшення бюджету на протимінну діяльність стикається з перериванням допомоги від міжнародних донорів, що загрожує виконанню заявлених цілей.

Крім того, система державних закупівель Prozorro виявилась непридатною для гуманітарного розмінування, адже орієнтація на низьку ціну ставить під загрозу якість та безпеку робіт.

Попри всі труднощі, Україна поступово зменшує площу замінованих територій, що є важливою умовою для повноцінного відновлення країни. Для досягнення цілей стратегія потребує збереження фокусу та міжнародної підтримки.